STANAG 2818 матеріали для підриву (AOP-31 і AOP-32)

Що це таке

STANAG 2818 - це Standardization Agreement NATO, зараз Edition 2, promulgated 24 May 2002. Сама по собі це не технічна специфікація. Це угода, за якою держави NATO зобов’язуються застосовувати два Allied Ordnance Publications до нових матеріалів для підриву: AOP-31, який встановлює принципи проєктування та критерії безпеки і придатності до служби, і AOP-32, який описує, як ці матеріали випробовують і оцінюють щодо них. Деталі, яких зазвичай шукає читач, - правила проєктування та методи випробувань - живуть у цих двох публікаціях, а не в цій обгортці. Якщо читати лише STANAG 2818, від постачальника майже нічого не вимагається напряму: зобов’язання йдуть до держав, і до організації документ доходить лише коли держава його впровадила, а контракт або тендер посилається на AOP-31 або AOP-32.

Кого зобов’язує і як

STANAG 2818 зобов’язує держави, а не організації, безпосередньо. Держава «вважається такою, що впровадила угоду, коли видала інструкції відповідно до цієї угоди для нового матеріалу для підриву» щодо принципів і критеріїв проєктування, призначення методів випробування та оцінювання та передачі даних і національно отриманих результатів. Ратифікація та впровадження - окремі кроки: держава може ратифікувати «with or without reservation», а резервація фіксує частину угоди, яку держава не впровадить або впровадить лише з обмеженнями. Тож чи застосовується STANAG 2818 до конкретної програми, немає загальної відповіді - лише договірна, після того як держава її прийняла.

До чого держави зобов’язуються

Держави-учасниці погоджуються застосовувати принципи та критерії проєктування AOP-31 і методи випробування та оцінювання AOP-32 до «усіх нових матеріалів для підриву, призначених для використання збройними силами NATO». Вони також погоджуються ділитися результатами аналізів, випробувань і оцінювання з іншими державами NATO через національний орган, відповідальний за кваліфікацію боєприпасу, «upon valid request», - так угода уникає дублювання роботи держав над матеріалом, який постачає інша держава чи служба. Операційну вагу несе національний орган кожної держави: застосування критеріїв проєктування AOP-31, рішення про прийняття для військового використання на основі аналізів і випробувань AOP-32, виконання обов’язкових завдань, які STANAG і її AOP встановлюють, і рішення, чи вважати позицію «новим матеріалом для підриву» за визначенням самого STANAG.

Що тут означає «новий матеріал для підриву»

Зобов’язання STANAG залежать від конкретного визначення, а не від звичайного значення «новий». Матеріал для підриву вважається новим, коли він відрізняється від матеріалу, уже прийнятого для використання силами NATO, за будь-яким із шести аспектів: проєкт (повний пакет даних специфікацій матеріалів і креслень); посібники користувача та інші інструкції; визначення виробництва, тобто технологія, оснастка та забезпечення якості; приймальні випробування; конкретне використання або роль; профіль життєвого циклу та відповідний профіль впливу на довкілля. Цей тест застосовує національний орган, а не постачальник, і він відкриває всю угоду: зобов’язання STANAG 2818 щодо проєктування та випробувань не застосовуються до позиції, доки національний орган не вирішить, що вона «нова».

Що угода виключає

STANAG 2818 чітко окреслює межі. Вона виключає ядерні боєприпаси та ядерні пристрої, матеріали для підриву, призначені для підриву не вибуховим способом (наприклад вогнем, водою чи механічно), саморобні вибухові пристрої, обхідні міни та навчальні пристрої з вибуховими матеріалами. Читач, що працює з будь-чим із цього, від початку поза цією угодою, незалежно від того, що контракт каже про AOP-31 або AOP-32.

На чому базується угода

Пункт 7 каже, що STANAG і її AOP спираються на «recent munition technologies such as reduction of vulnerability of munitions», недавно визначені навантаження від довкілля, нові методи випробувань і «analysis methods for environmental aspects and the assessment of safety and reliability as described in AOP-15, AECTP-100 and ARMP-1.» AOP-15 охоплюється STANAG 4297, а AECTP-100 - STANAG 4370. ARMP-1, вимога NATO щодо надійності та ремонтопридатності, у списку Related Documents STANAG названа як охоплена STANAG 4174; ні ARMP-1, ні STANAG 4174 немає в нашому каталозі. Терміни, не визначені в самому STANAG, слідують AAP-6, глосарію стандартизації NATO, і AOP-38; жодного з них також немає в нашому каталозі.

Як проводять оцінювання

STANAG 2818 не називає акредитованої схеми сертифікації, і жодна третя сторона не аудитує організацію щодо неї. Натомість національний орган кожної держави сам вирішує, чи прийняти проєкт матеріалу для підриву для військового використання, на основі аналізів і випробувань за AOP-32, і той самий орган класифікує, чи вважати позицію «новим матеріалом для підриву». Це державне рішення щодо конкретної позиції, а не сертифікат, який організація може мати; результати діляться з іншими державами NATO «upon valid request», а не публікуються як схема, до якої може приєднатися будь-хто.

Стандарти, на які він посилається

• AECTP-100Довідково
• STANAG 4370Довідково
• AOP-15Довідково
• STANAG 4297Довідково

Інші стандарти в темі «Безпека боєприпасів і вибухових речовин»

• AAS3P-01AAS3P-01 - випробувальне тестування оцінки безпеки та придатності до експлуатації
• AAS3P-10AAS3P-10 - випробувальне тестування оцінки безпеки для боєприпасів плечового запуску
• AAS3P-11AAS3P-11 - тестування S3 для боєприпасів поверхневого та підводного запуску
• AAS3P-12AAS3P-12 - випробування з оцінювання безпеки боєприпасів, що запускаються з повітря
• AAS3P-20AAS3P-20 - випробування з безпеки та придатності до служби для боєприпасів великого калібру
• AAS3P-21AAS3P-21 - випробування з безпеки та придатності до служби для боєприпасів середнього калібру