AAMedP-1.23 мінімальні вимоги до підготовки авіаційних лікарів

Що це таке

AAMedP-1.23 - це Allied Aeromedical Publication NATO, яка встановлює мінімальну підготовку з авіаційної медицини, що її, за домовленістю держав NATO, мусить пройти авіаційний лікар. Документ існує для того, щоб авіаційного лікаря, кваліфікованого в одній державі, визнавала й інша: власна мета документа - "to standardise the minimum aviation medicine training for flight surgeons in order to promote safety and efficiency in the operation of military aircraft." Його покриває STANAG 7231, ратифікована угода, через яку держави NATO беруть на себе зобов'язання його застосовувати; сам AAMedP-1.23 - це технічний зміст підготовки, якому STANAG надає силу після того, як держава його ухвалила. Edition A, Version 1 поширено в листопаді 2019 року.

До кого він звернений

Це документ, написаний як домовленість між державами NATO, а не як інструкція для комерційної ролі. Він ніде не звертається до постачальника, виробника чи підрядника. Він звертається безпосередньо до авіаційних лікарів, а також до національних військово-медичних навчальних закладів, інструкторів та органів, які їх готують і оцінюють: інструктори "are to have in-depth knowledge of the physiological and clinical aspects of aviation medicine," а поточну підготовку затверджує або акредитує "the competent authority" чи "the Medical Assessor" - ролі, які існують у власній військово-медичній службі держави, а не там, де працює постачальник.

Як ця домовленість зобов'язує

Пункт 1.2 викладає зобов'язання держав із трьох частин. Авіаційні лікарі проходять цю підготовку як мінімум. Вони мусять завершити її, перш ніж їх допустять до проведення медичних оглядів льотного екіпажу. А після здобуття кваліфікації вони й далі проходять періодичне повторне навчання та беруть участь у безперервному професійному розвитку. Як і інші Allied Publications, держави можуть ухвалити її із застереженнями, а не слово в слово, і роблять це: вступна частина цього видання фіксує окремі застереження Чехії, Франції та Сполучених Штатів, кожне проти конкретного елемента практичної підготовки - наприклад, там, де держава зараз не проводить навчання на центрифузі або в наземному тренажері дезорієнтації.

Що мусить охоплювати базовий курс

Розділ 1 задає чотири загальні положення щодо базового курсу: він мусить завершуватися підсумковим екзаменом, який підтверджує, що здобуто достатні знання; навчання щодо систем життєзабезпечення та засобів аварійного покидання має поєднувати загальні принципи з підготовкою на обладнанні, властивому саме тому типу літака, з яким працює авіаційний лікар; самі інструктори мусять мати ґрунтовні знання фізіологічних і клінічних аспектів авіаційної медицини; і, де це можливо, авіаційні лікарі здобувають практичний досвід гіпоксії, дії позитивних перевантажень та дезорієнтації.

Розділ 2 задає програму: щонайменше 60 годин теоретичного і практичного навчання за десятьма предметними напрямами - від історії та фізики авіаційної медицини через клінічну авіаційну медицину, розслідування авіаційних подій, людські та організаційні фактори, політику в авіаційній медицині, засоби виживання та життєзабезпечення, аеромедичну евакуацію і медицину цивільної авіації, а завершуючи набором рекомендованих практичних демонстрацій. AAMedP-1.23 перелічує докладні предмети під кожним із цих заголовків; ця сторінка не відтворює ту програму, бо це навчальний зміст для медичної аудиторії, а не те, що потрібно бачити постачальникові.

Підтримання кваліфікації: повторне навчання

Розділ 3 визначає постійне зобов'язання після того, як авіаційний лікар здобув кваліфікацію: щонайменше 10 годин повторного навчання на рік або безперервної медичної освіти саме з авіаційної медицини. Це зобов'язання можна виконати за рахунок годин, які проводить компетентний аеромедичний центр чи Medical Assessor або які проходять під їхнім наглядом; через участь у наукових зібраннях і досвід у кабіні екіпажу, на додатковому кріслі, на тренажері чи за керуванням літаком, схвалений компетентним органом; або через окремі наукові зібрання, які компетентний орган має акредитувати. Документ не називає жодного фіксованого розподілу між формальним навчанням і цими практичнішими шляхами набуття досвіду, залишаючи таку оцінку компетентному органу.

Як вас оцінюють

У AAMedP-1.23 ніде немає організаційної сертифікації; його оцінюють на рівні окремого авіаційного лікаря, а не компанії чи підрозділу. Базовий курс завершується підсумковим екзаменом, а години повторного навчання, участь у зібраннях та акредитацію наукових зібрань затверджує компетентний орган або Medical Assessor, якого кожна держава призначає у власній військово-медичній службі. Допуск до проведення медичних оглядів льотного екіпажу настає лише після того, як ця підготовка завершена. Ніщо з цього не є схемою, яку могла б мати організація: жоден акредитований орган не проводить аудит компанії за AAMedP-1.23, і документ не називає взагалі жодного сертифіката.

Стандарти, на які він посилається

• [STANAG 7231](/standards/stanag-7231) - угода NATO, що фіксує зобов'язання держав застосовувати цю публікацію; обкладинка, яка надає AAMedP-1.23 силу. AAMedP-1.23 - це технічний зміст підготовки; STANAG 7231 - це домовленість держав його застосовувати.

Запросити доступ до цього стандарту

Розкажіть, як ви плануєте працювати з AAMedP-1.23 і що вам від нього потрібно. Ми зв'яжемося з вами та повідомимо, чим тут може допомогти ComplyTrain.