STANAG 7158. Методи випробувань на електромагнітні завади для наземного обладнання авіаційної техніки

Що це таке

STANAG 7158 - це стандартизаційна угода НАТО щодо електромагнітних завад і методів випробувань наземного авіаційного обладнання. Видання 1, оприлюднене 2 лютого 2009 року, комітет MC, MCASB, AE.

НАТО не публікувало STANAG 7158 у відкритому доступі. На цій сторінці його описано на основі відкритої національної імплементації - чеського оборонного стандарту ČOS 051627 (5-те видання, зміна 2, 2025). У ньому зазначено, що він вводить у чеську практику AECTP-500 видання E (STANAG 4370 видання 7) разом зі STANAG 7158 видання 1 як один об'єднаний стандарт. Національна імплементація може додавати власні вимоги та застереження, тож сприймайте наведене нижче як зміст чеської імплементації, а не як власний текст НАТО. Другий чеський стандарт, ČOS 599903 щодо перевірки електромагнітної стійкості літальних апаратів, також імплементував STANAG 7158 поряд зі STANAG 3614, STANAG 3516 і STANAG 7116, але національний реєстр позначає його як скасований без заміни.

Що охоплює об'єднаний чеський стандарт

ČOS 051627 має на меті встановити єдині процедури та методи випробувань для визначення сприйнятливості військового майна до електричного та електромагнітного середовища, а також його електромагнітного випромінювання. Він містить типові процедури та методи випробувань, з яких для кожного застосування потрібно скласти конкретний план випробувань. Структура стандарту відповідає союзницькій публікації AECTP-500 видання E. Випробування поділено на десять категорій з номерами від 501 до 510. Вони охоплюють обладнання та підсистеми, персональне й переносне обладнання, наземне допоміжне обладнання, платформи та системи за середовищем (повітря, море, суша), боєприпаси, космос, а також інші випробування.

Як класифікують наземне допоміжне обладнання

Категорія 503 визначає мінімальні методи випробувань на електромагнітну сумісність для оцінювання наземного допоміжного обладнання в усіх трьох видах збройних сил (авіація, сухопутні війська, флот). Її мета - посилити міжнародну співпрацю та стандартизацію між державами щодо регулювання електромагнітних завад від наземного допоміжного обладнання, як випромінювання, так і сприйнятливості. Для наземного авіаційного допоміжного обладнання (AGSE) чеська імплементація встановлює три категорії важливості, що визначають, які випробування застосовуються. Категорія E1 - обладнання, електрично з'єднане з літаком, або таке, неправильна робота якого може загрожувати безпеці польоту чи виконанню завдання. Категорія E2 - обладнання, що працює поблизу літака, зокрема в укріпленому укритті для літака, без прямого електричного з'єднання. Категорія E3 - обладнання, яке використовують на віддалі від літака та перону аеродрому. Власне допоміжне обладнання сухопутних військ класифікують натомість за робочою відстанню до найближчої радіоантени, у чотирьох діапазонах - від менш ніж 2 метрів до понад 100 метрів. Для такого обладнання головне - захист розташованих поблизу радіоприймачів від завад.

Запросити доступ до цього стандарту

Розкажіть, як ви плануєте працювати з STANAG 7158 і що вам від нього потрібно. Ми зв'яжемося з вами та повідомимо, чим тут може допомогти ComplyTrain.

Інші стандарти в темі «Повітряні операції»

• AAEP-01AAEP-01 - наземна зарядка основних акумуляторів літака
• AAEP-02AAEP-02 - з'єднання для статичного заземлення літаків і наземного обладнання
• AAEP-05AAEP-05 - стійкість літака до портативних електронних пристроїв
• AAGSP-01AAGSP-01 - характеристики азоту та обладнання для заправки
• AAGSP-02AAGSP-02 - характеристики дихального кисню та обладнання для заправки ним
• AAGSP-03AAGSP-03 - характеристики придатного для дихання повітря для літаків на землі