AEP-80 - вимоги до льотної придатності гвинтокрилих БпЛА

Що це таке

AEP-80 - це Allied Engineering Publication NATO, яка встановлює технічні вимоги до льотної придатності військових гвинтокрилих безпілотних авіаційних систем; цей кодекс називає себе USAR-RW: UAV Systems Airworthiness Requirements, Rotary Wing. Він охоплює гвинтокрилі апарати з максимальною злітною масою від 150 кг до 3 175 кг, призначені працювати в несегрегованому повітряному просторі, і не є самостійним винаходом: його побудовано шляхом адаптації EASA CS-27 amendment 2, цивільної сертифікаційної специфікації для легких гвинтокрилих апаратів, і доповнено елементами STANAG 4671 Edition 2, кодексу льотної придатності для військових систем БпЛА літакового типу. Edition B Version 1 від листопада 2016 року була "approved by the nations in the NNAG" (NATO Naval Armaments Group) і замінює Edition A.

Кого це стосується і звідки кодекс бере силу

AEP-80 не зобов'язує виробника безпосередньо і не зобов'язує самим фактом свого існування. Документ зазначає, що він "is intended for application by Certifying Authorities within each country's relevant national regulatory framework" - тобто чи застосовувати його і як саме, вирішує національний державний орган, а не NATO і не якась акредитована третя сторона. Цей національний вибір сягає угоди NATO про стандартизацію: "the recommendation of nations to use this publication is recorded in STANAG 4702," а STANAG кожна держава ратифікує окремо, іноді із зафіксованими застереженнями. До виробника AEP-80 доходить ще на крок далі - тоді, коли конкретна національна програма сертифікації типу для військової гвинтокрилої безпілотної авіаційної системи ухвалює USAR-RW як частину власної Type Certification Basis, документа, який кодекс описує як "elaborated by the Applicant with the Certifying Authority" на основі кодексу льотної придатності.

Два підрозділи, яких цивільний кодекс не потребує

Підрозділи A - G кодексу льотної придатності (Book 1) перенесено з EASA CS-27 amendment 2 майже пункт у пункт, і вони охоплюють те саме, що й цивільний кодекс для гвинтокрилих апаратів: льотні характеристики, конструкцію, проєктування та виготовлення, силову установку, обладнання й експлуатаційні обмеження. Підрозділи H та I не мають цивільного відповідника, бо на борту БпЛА немає пілота. Підрозділ H, лінія передавання даних командування й керування та система зв'язку, вимагає архітектури, для якої діє умова "no single failure that could lead to a Hazardous or more serious event," неперервного контролю цілісності висхідної та низхідної ліній, стратегії на випадок втрати зв'язку, яка "shall include an autonomous reacquisition process," і безпечної процедури "switchover" щоразу, коли керування переходить між каналами лінії даних або між станціями керування. Підрозділ I, станція керування БпЛА, встановлює вимоги до самої наземної станції: навантаження на екіпаж, обов'язкові реєстратори мови й даних, які саме польотні та системні дані мають показуватися постійно, а які на запит, "safety critical controls", що потребують виділеного й важкого для сплутування органу керування, та процедури передавання керування між двома станціями, які "must not lead to unsafe conditions." Документ прямо зазначає, що ці два підрозділи є "unique to STANAG 4671 and USAR-RW."

Кістяк оцінювання безпечності

USAR-RW.1309 у підрозділі про обладнання в Book 1 встановлює принцип, який проходить крізь увесь кодекс: "the occurrence of any Catastrophic failure condition of the rotorcraft UAV must be extremely improbable" і "the occurrence of any Hazardous failure condition of the rotorcraft UAV must be extremely remote." Acceptable Means of Compliance (AMC) у Book 2 перетворює це на робочу матрицю ризику: катастрофічний стан відмови має позначку "Unacceptable" у кожному діапазоні ймовірності, окрім Extremely Improbable (10⁻⁶ на льотну годину або рідше), і ця межа послаблюється на один діапазон для станів Hazardous, Major і Minor, а відповідна таблиця Design Assurance Level іде від DAL B для програмного забезпечення, відмова якого була б катастрофічною, до DAL E для програмного забезпечення без впливу на безпечність. Та сама рамка охоплює втому конструкції (задокументоване оцінювання безпечної відмови, строку заміни або допуску до втоми для будь-якої деталі, "the failure of which could be catastrophic"), захист від HIRF, кваліфікацію за умов обледеніння та протипожежний захист, кожне зі своїм додатком або методом випробування AMC.

Сертифікація типу, а не сертифікація продукту

Там, де кодекс говорить про оцінювання, він називає конкретний національний механізм, а не сертифікаційний знак, який видавав би сам AEP-80. "Type Certificate" - це "any document issued by a National Certifying Authority that, within the regulatory framework of that Nation, certifies compliance as determined by the National Certifying Authority with USAR-RW," а орган сертифікації може натомість видати "an alternative document to a Type Certificate (such as a Release To Service, Military Aircraft Type Qualification Certificate or Flight Permit, which may include items outside the scope of USAR-RW)." Ніщо в AEP-80 не описує ні схеми рівня NATO, ні акредитованого органу, ні шляху самодекларування: оцінювання є функцією національного уряду, яку виконують цілком у межах власної системи льотної придатності цієї держави, за Type Certification Basis, погодженою для конкретного типу повітряного судна. Навіть ця домовленість не вічна - "Modification and/or addition of missions may require the rotorcraft UAV to be re-certified for these missions."

Чого AEP-80 не охоплює

Пункт про обсяг поіменно виключає довгий перелік ділянок: безпека станції керування, захист лінії передавання даних "from willful interference," інтеграція в повітряний простір та виявлення й уникнення зіткнень, компетентність екіпажу, навчання та ліцензування, схвалення експлуатаційних, ремонтних і проєктних організацій, розподіл частотного спектра, сертифікація за шумом і за впливом на довкілля, а також перевезення чи застосування озброєння. Усе це залишено на "other forms of approval by Certifying Authority" узагалі поза межами USAR-RW.

Стандарти, на які він посилається

• STANAG 4671Довідково
• STANAG 3856Довідково
• IEC 61508Довідково
• STANAG 4586Довідково

Інші стандарти в темі «Морські озброєння»

• AEP-59AEP-59 процес нанесення фарб і покриттів на військові кораблі
• AEP-60AEP-60 вимоги до характеристик покриттів зовнішніх надводних частин корабля
• AEP-61AEP-61: вимоги до продуктивності систем фарб для підводної частини корпусу
• AEP-63AEP-63: вимоги до продуктивності систем протиковзких покриттів
• AEP-83AEP-83 - вимоги до льотної придатності легких безпілотних авіаційних систем
• AEP-84AEP-84 - документ керування інтерфейсами для систем керування безпілотниками NATO