AJP-3.18 - забезпечення операцій знешкодженням вибухонебезпечних предметів

Що це таке

AJP-3.18, Allied Joint Doctrine for Explosive Ordnance Disposal Support to Operations, - наскрізна доктрина NATO про те, як знешкодження вибухонебезпечних предметів (EOD) планують, ведуть і командують у спільних операціях. Держави фіксують згоду застосовувати його в STANAG 2628. Документ призначений насамперед як настанови для спільних командувачів і штабів NATO, а не для галузі: він не створює вимоги для постачальника чи виробника і не є документом, який оборонний контракт цитує так, як міг би цитувати публікацію із забезпечення якості. Edition B, Version 1 (вересень 2023) чинне з отримання і замінює Edition A, Version 1.

Доктрина ставить EOD як одну зі сфер експертизи в межах функції військової інженерії (MILENG), поруч з інженерією, захистом довкілля, військовим пошуком і управлінням інфраструктурою, усі з яких існують, щоб формувати фізичне операційне середовище. Вона спирається на AJP-3, Allied Joint Doctrine for the Conduct of Operations, і AJP-5, Allied Joint Doctrine for the Planning of Operations, і стоїть під AJP-01, наріжною публікацією NATO для всіх союзних спільних публікацій.

Загроза вибухонебезпечних предметів

Документ проходить спектр вибухонебезпечних предметів (EO), з якими спільні сили можуть зіткнутися: вибухові речовини, боєприпаси, саморобні вибухові пристрої (IED) і "Other explosive items," будь-які з яких можуть нести хімічний, біологічний, радіологічний чи ядерний (CBRN) заряд. EO може бути покинутим чи таким, що не вибухнув, залишком ранішого конфлікту, і рівень його загрози залежить від чинників на кшталт доступності, стану і наявності небезпечних агентів. Підмножини спільної спроможності EOD, які він визначає, - розвідка вибухонебезпечних предметів, очищення від вибухонебезпечних предметів, знешкодження звичайних боєприпасів, знешкодження саморобних вибухових пристроїв і знешкодження CBRN-вибухонебезпечних предметів, застосовуються по-різному між родами військ і державами залежно від їхнього обладнання і процедур.

Спільні спроможності і заходи EOD

Основні заходи EOD, як їх задає доктрина, - опрацювання інцидентів EO, надання порад EOD командувачам, вилучення EO на стаціонарних об'єктах, протимінні заходи і використання інцидентів EO для розвідувальної цінності. "Other activities" включають гуманітарну протимінну дію, яку документ зазначає "usually not their responsibility" для елементів сил EOD і яку в деяких державах збройним силам заборонено, - її здебільшого ведуть міжнародні організації, неурядові організації чи комерційні організації під проводом Організації Об'єднаних Націй або національного органу протимінної дії, - і логістичне знищення, вилучення EO зі складів. Ці спроможності застосовуються в сухопутному, морському, повітряному і кібернетичному доменах, кожен зі своїми операційними міркуваннями, які документ описує на доктринальному, а не процедурному рівні.

Як EOD пов'язаний із рештою спільних сил

EOD робить внесок у чотири ключові спільні функції: розвідку, захист сил, маневр і командування і управління. Доктрина задає, як робота EOD з'єднується з іншими спільнотами: захист сил, де EOD оцінює і знешкоджує загрози життєво важливим точкам і активам високої цінності; протидія саморобним вибуховим пристроям, де EOD підтримує стовп "Defeat the Device" (див. AJP-3.15); цивільно-військова співпраця, допомога цивільним органам із EO в зонах конфлікту чи після конфлікту (див. AJP-3.19); оборона CBRN (див. AJP-3.8); спеціальні операції; електромагнітна війна (див. AJP-3.6); розвідка (див. AJP-2); докази з поля бою; і технічна експлуатація (див. AIntP-10). Розділ про винесені уроки спрямовує релевантні спостереження в NATO Lessons Learned Portal.

Командування і управління

Найбільший структурний внесок доктрини - її трирівнева архітектура командування і управління (C2). На стратегічному рівні персонал EOD штабу сидить у Infrastructure and Engineering Division у Supreme Headquarters Allied Powers Europe. На операційному рівні Chief Military Engineering і Combined Joint Explosive Ordnance Disposal Cell (CJEODC) координують національні елементи сил EOD у командуваннях спільних сил NATO, з окремими домовленостями для морського і повітряного компонентів. На тактичному рівні комірка координації EOD сидить у штабі бригади, дивізії чи компонента, комірка EOD - на рівні полку чи батальйону, і кожна держава призначає National Point of Contact EOD для координації власних елементів сил. Доктрина вимагає, щоб "Each EOD tasking authority should be clearly defined in national transfer of authority (TOA) letters, operational orders and within national and international directives," тримаючи орган, що ставить завдання елементам сил EOD, окремо від рівня, що виконує завдання. Планування йде і на стратегічному рівні, генеруючи сили щодо вимог EOD театру, і на операційному, живлячи фізичне операційне середовище і координуючи з процесом планування AJP-5, а інциденти CBRN вимагають спеціально призначеної спроможності реагування. Вимоги до постановки завдань і звітності вбудовано в стандарти NATO для наказів і звітів EOD, відповідно до AEODP-06, живлячи оцінювання загрози, зусилля протидії IED і технічну експлуатацію.

Для кого він є і як зобов'язує

AJP-3.18 написаний для командувачів і штабів NATO, і сама доктрина каже, що він "instructive and provides a useful framework" для коаліційних операцій за участю партнерів NATO, а також членів. Він зобов'язує через STANAG 2628: держава ратифікує STANAG, іноді із зафіксованими застереженнями, а не компанія. Кілька держав саме так і зробили щодо цього видання, із застереженнями, що торкаються CBRN і підводного EOD, національного впровадження пов'язаної доктрини пошуку і того, як внески доказів з поля бою обробляють за національною юрисдикцією. Документ не задає схеми сертифікації, акредитації чи аудиту, і ніщо в ньому не описує орган, що оцінює відповідність організації: це доктрина, що формує, як NATO планує і командує забезпеченням EOD, а не стандарт, який тримають проти контрольного списку.

Чого він не охоплює

AJP-3.18 навмисно є документом доктрини, а не технічним чи процедурним. Він не специфікує процедури EOD, безпечні відстані чи методи приведення в безпечний стан; ті живуть у підпорядкованих і пов'язаних публікаціях, включно з AEODP-10, EOD Principles and Minimum Standards of Proficiency, і Allied Tactical Publication ATP-3.18.1, яку документ називає безпосередньо підпорядкованою йому. Він також не розглядає знищення ядерної зброї.

Стандарти, на які він посилається

• ATP-3.12.2Довідково
• AJP-3Довідково
• AJP-3.5Довідково
• AJP-3.8Довідково
• AJP-3.12Довідково
• AJP-3.14Довідково
• AJP-3.15Довідково
• AJP-3.22Довідково
• AJP-5Довідково
• ATP-3.18.1Довідково
• AIntP-10Довідково
• AJP-01Довідково
• AEODP-07Довідково
• AEODP-08Довідково
• AEODP-10Довідково
• AJP-3.19Довідково
• AJP-3.6Довідково
• AJP-2Довідково
• AEODP-06Довідково

Інші стандарти в темі «Сухопутні операції»

• AJP-3.2AJP-3.2 - доктрина сухопутних операцій
• AMovP-06AMovP-6 директива щодо багатомодального перевезення небезпечних вантажів
• APersP-01APersP-01 коди НАТО для ступенів військового персоналу
• ATP-3.16.1ATP-3.16.1 протидія внутрішнім загрозам
• ATP-97ATP-97 кишенькова книжка термінових голосових повідомлень сухопутних сил NATO